Кинула мене і близнят, а повернулася з немовлям на руках
З Оленою ми прожили 2 роки, і вона завагітніла. Ми були щасливі. А коли на узд показало, що у нас двійня, та ще й близнючки так взагалі щастю не було меж.
Лена була в лікарні, а в цей час я підготував кімнату для моїх принцес. Я купив туди все, що потрібно і не потрібно. Я хотів щоб мої принцеси ні в чому не мали потреби.
Прийшов час виписки. Я купив Олені величезний букет троянд і колечко з діамантом. Так зарплата у мене була звичайно не дуже велика, але я для себе вирішив, у що б то не стало вручити шикарний подарунок за двох принцес.
Я привіз своїх трьох дівчаток додому і не міг намилуватися ними. Я був щасливий. Перший тиждень після пологів я був удома. Спеціально брав відпустку, щоб дружина втягнулася у все це. А потім я вийшов на роботу.
Все змінилось. Олені було дуже важко з двома дітьми, вона ходила постійно зла і незадоволена. Наші відносини дуже сильно змінилися. Олена вже не була такою милою як раніше. Але я все розумів і підтримував дружину.
Олена постійно говорила що:
– Я втомилася, вони постійно кричать, сплять в різний час, я не можу відпочити навіть …
Я заспокоював її …
– Не переживай кохана …. Дівчата підростуть і буде легше …
На що Олена тільки відмахнулася від мене зі словами:
– І так все набридло, ще ти зі своїми порадами лізеш.
Я не став ображатися на дружину за це, просто розумів що вона втомилася.
Мене відправили в незаплановане відрядження на тиждень. Олена не брала трубку коли я дзвонив. А коли я приїхав то, був шокований …
Зайшовши додому я побачив зі своїми дочками сусідку тітку Валю, вона їх годувала з пляшечки.
– А що тут відбувається? Де Олена….
– А Олена попросила мене подивитися за дітьми і сказала що скоро прийде, а потім я побачила це … ось … подивися ..
Тьотя Валя простягнула мені листок. Це була записка від Олени.
– «Пробач мене, але я так більше не можу …. Я йду і знаю що ти справжній чоловік, ти впораєшся … »
Я сів на диван і не розумів що мені робити далі.
У будинку не було жодної речі Олени, вона зібрала все. Я намагався якось розшукати її, але нічого не виходило. Та й часу особливо не було. Потрібно було дівчаток ростити, адже коли пішла Олена їм було всього по 8 місяців.
Я попросив тітку Валю допомогти мені, більше то і звернутися було ні до кого. Тьотя Валя погодилася і сказала мені:
– Не переживай, разом виростимо.
З тих пір тітка Валя наша паличка виручалочка. Богу дякую, що саме вона наша сусідка.
Минув рік. Тьотя Валя грала з дітьми на вулиці. Я був удома, готував своїм принцесам обід. Раптом відчинилися двері, і на порозі стоїть Олена з маленькою дитиною на руках.
Вона побачила мене і розплакалася, так сильно що маленька дитина також почала плакати. Крізь сльози Олена видавила з себе:
– Пробач мене…. Я зробила велику помилку, коли залишила тебе і дівчаток. А тепер кинули мене і мого сина ….
Я дивився на неї і мені стало її так шкода, що в грудях аж защеміло. Я розумів, що люблю її до сих пір, навіть незважаючи на те що вона так зробила.
Я обняв її і сказав:
– Більше ніколи так не роби …. Дівчатка скучали за тобою …
– А це хто? Запитав я про немовляти …
– Це мій син. Його батько пішов до іншої. Сказав що це не його бути татом, рано ще.
– Ну нічого тепер це наш син, твій і мій, а у дівчаток з’явився братик.
Вчинок Олени я виправдовував як післяродова депресія, з якої вона не впоралася. Але тепер нас троє: Я, Олена і наша дорогоцінна тітка Валя … І у нас все буде добре, я в цьому впевнений.