Мама показала шикарний приклад, як припинити істерику у дитини
Нещодавно, гуляючи з дітьми по одному з торгових центрів, спостерігала таку картину. Хлопчик, на вигляд років п’яти-шести, сидячи на брудній підлозі, кричав «Ну купии!». При чому, крик був таким гучним, що охоронець, прибігши з нижнього поверху, вирішив, що сталося щось жахливе. А насправді сталося ось що.
Мама зі своїм улюбленим чадом зайшли в магазин іграшок, щоб купити подарунок дівчинці, яка запросила це саме чадо на День народження. І коли подарунок був уже обраний, і, здавалося б, можна зі спокійною душею відправлятися на вихід, хлопчик побачив машину-трансформер. Ту саму, яка є у Колі з групи.
Природно, він захотів її купити. А в боротьбі за бажану іграшку, як відомо, всі засоби хороші. І коли «улюблена, дорогоцінна матуся», відмовила, не повіривши в те, що «він більше нічого і ніколи не буде у неї просити», малюк перейшов до важкої артилерії.
Він ліг на підлогу, і здав кричати, як сирена на пожежній машині. Мама, як видно, звикла до таких «атак», спокійно пішла до каси, і дитина, не вимикаючи свою «сирену», повзучи стала просуватися за нею. Вийшовши з магазину мама, з абсолютно спокійним видом сівши на лавочку, виголосила промову, яка змусила мене захоплюватися абсолютно незнайомою жінкою.
– Наскільки я розумію, Віктор Миколайович, – сказала вона. – Ваша поведінка пояснюється тим, що Ви не отримали бажаної іграшки?
– Тааак! – несамовито кричав хлопчик. «І звідки у нього стільки сил» – подумала я в цей момент.
– Тоді я нагадаю Вам, що вчора Ви отримали ту саму машину, після якої, за Вашими словами, Ви «півроку нічого-нічого не будете просити»!
– Ну МААМ !! – продовжував наполегливу хлопчина, сидячи на підлозі.
– В принципі, я нікуди не поспішаю, і можу почекати закінчення концерту, – сказала вона, і з абсолютно незворушним виглядом дістала з сумки книгу і стала читати.
Зрозумівши, що бажаний ефект не проведений, і трансформера йому не бачити, хлопчина встав, обтрусив забруднені штани і надувши губки, сів поруч з мамою.
А жінка, задоволена черговою перемогою над дитячим «Хочу», прибрала книгу, взяла сина за руку, і, не звертаючи уваги на присутніх глядачів, вирушила по своїх справах.