Брудна дівчина попросила купити їй шматок мила
Історія ця трапилася трохи більше року тому. Стояла я тоді в магазині, в господарському відділі. Це був не сучасний супермаркет з самообслуговуванням, а старий магазин з продавцями: відділ господарський, відділ хлібний і т. д.
Зайшла молода, дуже неохайна дівчина, я б сказала, бомжуватого вигляду і попросила мене купити їй шматок мила. Вказала на найдешевший, гривень за 7, очі такі благаючі були, я дала їй 10 гривень, вона купила собі це мило, а я мимоволі стала за нею спостерігати.
Вона пройшла повз продуктовий відділ, на хвилину зависла, голодними очима подивилася на їжу і вийшла. Мені стало її шалено шкода, і дуже цікаво, як така молода дівчина (а їй на вигляд років 25 максимум) могла опинитися в такому становищі.
Я купила пару булочок, наздогнала її. Ми посиділи на лавочці, вона поїла і розповіла мені свою історію. У 18 років у неї з’явився хлопець, який умовляв її переїхати до нього. Вона, звичайно ж, теж цього хотіла, але мама у неї була дуже сувора і жорстка жінка, не дозволяла їй. батька у них в сім’ї не було, жили з матір’ю вдвох.
Отже, в родині сталася велика сварка. Але до хлопця вона все-таки переїхала. А через деякий час, вона виявилася йому нецікава і він її вигнав. Дівчина хотіла повернутися додому, але мати її не змогла пробачити і назад не прийняла.
Перший час бідолаха поневірялася по друзях, потім їй стало соромно, вона пішла на вулицю. Мене ця історія вразила просто до глибини душі. Незважаючи на гігієну і т. д., я привела її до себе, ми викинули весь її брудний одяг, я опрацювала їй голову гасом (на випадок, якщо воші були), вона помилася, почистила зуби, я підстригла її (досить коротко, тому що волосся були зіпсоване), дала грошей і деякі свої старі непотрібні речі.
Вона аж плакала від подяки. Коли вона пішла, я обдзвонила друзів і розповіла їм цю історію. Ми зняли їй кімнату в гуртожитку, а друг допоміг їй влаштуватися прибиральницею в торговий центр. Боже, як вона була щаслива і вдячна. Ну і нам, зрозуміло, було дико приємно, що ми допомогли людині.
Потім спілкування з нею якось ставало рідше, загубилися, в загальному, з часом. І ось днями я випадково зустріла її в магазині. Вона дуже добре виглядала, поправилася, була пристойно одягнена. Коли побачила мене, заверещала прям від радості, кинулася обійматися.
У неї все добре, з’явився хлопець, працює касиром поки що, але думаю це явище тимчасове і далі все буде тільки краще. Наступного тижня йдемо з нею в театр. Вона сама купила квитки, дуже вже хоче нас віддячити.
Так ось до чого я це все? Робіть добро, хлопці. Брудні бомжі на вулицях – це далеко не завжди покидьки суспільства, вони люди, яким просто пощастило менше, ніж нам. У кожного з них своя історія. Я зараз не говорю про очевидно спитих, або ж наркоманів, таких відразу видно. Часом зайві кілька гривень допоможуть їм вижити, а трошки вашої уваги і участі – можливо, дадуть шанс на нове життя.