«Є у мене подруга, 29 років, незаміжня і ніколи не була в серйозних відносинах …»

«Є у мене подруга, 29 років, незаміжня і ніколи не була в серйозних відносинах …»

Одній моїй подрузі скоро 30 років, вона ще не встигла побувати заміжньою, та й відносини з чоловіками ніколи далеко не заходили. Мається так по життю та все скаржиться, як нам з чоловіком пощастило – нам трохи за 30 обом, а нас вже і квартира є, і синок росте, скоро в перший клас поведемо. Набридло, каже, одній весь час, хочеться будинок, сім’ю, затишок і турботу.

Як подивитися на Марину – звичайна дівчина, вже не дуже юна, середньої статури, навіть швидше повна, бо зростом не дуже вийшла і здається більшою, ніж є насправді.

Працює вона в бібліотеці, зарплата смішна, але зате гуртожиток дали – вона з якогось села приїхала, а освіти не отримала свого часу. Як почала працювати ще з 18 років там, так до сих пір і сидить. А в бібліотеку зараз вже не часто чоловіки та хлопці заглядають – все більше старе покоління, які читати книги звикли, а не в телефон дивитися цілими днями.

І, пошкодувавши подругу, вирішила я якось спробувати її виручити. Запитала я у чоловіка, чи немає у них на роботі якого хлопця вільного і нормального для Маринки. Є, каже, автомеханік близько року у них працює – міцний, здоровий, не п’є особливо, тільки курить, одружений ще не був.

Вирішили ми запропонувати йому з Мариною познайомитися. Він зрадів, а то робота занадто багато часу у нього віднімає – нема коли і дівчину знайти.

Покликала я Маринку в гості, розповідаю, що у чоловіка на роботі є хороший, позитивний хлопець. Подруга зраділа, очі загорілися. Автослюсарем, кажу, працює. Марина відразу в особі змінилася. Помовчала з хвилину, а потім каже – їй, мовляв, автослюсар і даром не потрібний, вона б такого і сама знайти змогла, якби захотіла.

А потрібен їй надійний, багатий, гарний, доглянутий чоловік. Щоб на машині її возив і подарунки дарував. І ніяких робочих їй не треба – вона хоче директора якогось, або хоча б заступника. Тут вже хвилину помовчала я. Мені дуже хотілося сказати Марині, який директор захоче зв’язуватися з нею – не особливо красивою, бідною дівчиною без освіти. Але вирішила промовчати.

Ми з чоловіком подумали, що хлопець той засмутитися, що йому з такої причини дівчина ще до знайомства відмовила, і я запропонувала познайомити його замість Марини з Оленою, яка теж приблизно того ж віку, тільки у неї більш реалістичні очікування від чоловіків. Вони зустрілися, поспілкувалися, мені потім Олена весь вечір розповідала, який Толік хороший хлопець виявився.

Ось тільки Толіку подруга моя не дуже до смаку припала. Він моєму чоловікові розповів, що не в його вона смаку – він любить високих, струнких, доглянутих і модно одягнених дівчат. І щоб з манікюром бездоганним – такий у нього смак, дуже жіночі тонкі і доглянуті пальці йому подобаються. Отримавши таку відповідь, ми з чоловіком знизилася плечима і вирішили більше ніколи не намагатися займатися звідництвом.

Виходить, ось троє одиноких людей, активно шукають партнера, і з нашою допомогою вже двоє з них цілком могли спробувати спробувати побудувати відносини. З огляду на, що їм вже дуже хочеться знайти близьку людину і знайти щастя поруч з ним, всі троє повели себе дивно, відмовившись скористатися шансом, який приготувала для них доля.

Вони говорили, що заздрять нам з чоловіком – та тільки я зовсім не модельної зовнішності, а чоловік мій п’ять років тому теж ще був рядовим автослюсарем. Але ми щасливі, тому що любимо один одного, а не якісь вигадані ідеали.

Так чому ж самотні серця, такі спраглі і шукають любові, будують неймовірні ілюзії, чекають принців і казкових принцес і, в той же час, абсолютно не помічають хороших людей поруч, цілком звичайних і пересічних, але не менш гідних для створення сім’ї і спільного щастя ?

Якщо ви теж у вічній гонитві за бездоганним, ілюзорним партнером, придивіться до себе – так ви не ідеальні, щоб залучити ідеального супутника. І озирніться навколо – а може ваша доля зовсім поруч? Тільки без білого коня і без лімузина. Звичайна, але цілком щаслива доля.

За матеріалами