Всі проходили мимо, а я вирішив нагодувати бездомного обідом. Він залишив мені записку, прочитавши її я розплакався
Переїзд в інше місто нам з дружиною дався нелегко, було багато труднощів з якими доводилося боротися.
По-перше ми не могли знайти нормальну роботу з хорошою оплатою праці, а за оренду квартири доводилося платити не маленькі гроші.
Тому за перші три місяці після переїзду, знімання квартири з’їло половину нашого накопичення.
З великими зусиллями я все ж влаштувався на роботу, але цих грошей нам не вистачало, іноді доводилося навіть голодувати і щоб виправити ситуацію я знайшов підробіток на будівництві. Робота не легка, але діватися було нікуди, доводилося пахати.
На будівництві я підробляв після основної роботи, іноді доводилося працювати на вихідних.
В один з робочих днів, в обідню перерву я відправився в їдальню, яка знаходилася неподалік від будівництва, там смачно і дешево годують.
Біля входу в їдальню сидів бездомний чоловік і рахував свої копійки, на землі лежала шапка, але перехожі проходили повз не помічаючи його, хоча він виглядав охайно і явно у нього були якісь проблеми.
Подивившись на бездомного, я представив себе на його місці і мені стало його шкода. Я вирішив запросити чоловіка в їдальню на обід.
Бездомний спочатку не хотів йти і сказав, що його проганяють з їдальні, але я сказав йому, щоб він переживав.
Ми набрали їжі і розташувалися за столиком біля вікна. Чоловік їв так швидко, що я не встиг навіть помітити як він все з’їв.
Після обіду ми розговорилися, бездомний розговорився і розповів мені свою сумну історію.
Виявилося, що він колись теж поїхав сюди на заробітки, з роботою були проблеми, зарплату не платили, а потім і зовсім вкрали документи, коли він жив у гуртожитку, так він і опинився на вулиці, а додому повернутися не виходить, немає грошей на дорогу та й соромно перед рідними.
Чоловік подякував мені за обід і пішов, а я пішов за чаєм, щоб ще посидіти і переварити всю нашу розмову.
Коли я повернувся до столика, то побачив на ньому записку, коли я її розгорнув і прочитав, то розплакався від написаних слів:
Спасибі тобі велике, що не пройшов повз. У тебе добре серце, а це дуже важливо в наш час.
До зустрічі з тобою я думав, що життя моя втрачене, але ти вселив у мене надію і показав, що не все так безнадійно, як здається і я постараюся повернутися додому.
Бажаю тобі удачі і нехай на твоєму шляху тобі зустрічаються такі ж добрі і відкриті люди з великим серцем.
Цю записку я до цих пір зберігаю у себе, мені хотілося б, що б люди прочитавши мою статтю, бодай іноді не проходили повз таких бездомних людей і допомагали якщо є можливість, адже доля не передбачувана і ніхто не знає, що нас чекає попереду.