Як я розлюбила чоловіка за одну секунду
Звичайно, це сталося не відразу. На те, щоб втратити всі почуття до людини, з якою прожив більше 10 років і народив дітей, потрібні дуже вагомі причини. Але я чітко пам’ятаю момент, коли життя розділилося на до і після. Про нього і хочу розповісти.
Для початку дуже коротко розповім про свого колишнього. Він гарний, брутальний, яскравий і талановитий алкоголік. Вміє зробити абсолютно прекрасне враження. У нашому місті він практично медійна персона – довгий час працював на телебаченні. Чого гріха таїти, коли я вийшла за нього заміж, мені заздрили і говорили про це прямим текстом.
Я розуміла, за кого виходжу заміж. Тому до всяких проявів нарцисизму і інших його закидонів ставилася спокійно. Але чого не змогла пережити, так це того, що мій любий красунчик виявиться на перевірку скиглієм і сопливим маминим синочком.
Жінка вміє з усього зробити капелюшок, салат і скандал. Мій благовірний вмів з будь-якої ситуації зробити привід для страждань, мук, соплів і депресії. В таку хвилину він лежав на дивані, з ним потрібно було сидіти поруч, тримати за ручку і слухати, яку він несе ахінею. Заливалося все це алкогольними напоями різного ступеня міцності.
Але і це можна було витерпіти. Послухавши пару раз його страждання, я міцно на це забила і просто ігнорувала його істерики. Але у нього був інший вдячний слухач – його мама!
Мама свята людина, “головне слово в кожній долі”. Але як же іноді її надмірна любов може загадити дитині життя.
Мама мого благовірного ніяк не могла змиритися з тим, що “синочок” виріс. При будь-якому чиху і пуку вона починала клопотати, в 40 років водила його за руку в поліклініку і сунула гроші в кишеню.
Мій брутальний самець відбріхувався, але насправді саме такої материнської турботи і чекав. Від мене мабуть теж, та от не дочекався.
І нарешті те, з чого почалася ця історія: як я зрозуміла, що не зможу більше жити з цією людиною.
2015 рік ми зустрічали вчотирьох. Я, він, наша однорічна дочка і його мама. Я, в принципі, нічого не мала проти такого розкладу – мама і на стіл накрити допомогла, і з онукою гралася.
До 12 ночі наш зоряний хлопчик нахрюкався як свиня і лежав на дивані. Я запропонувала свекрусі залишити його в спокої і спокійно випити шампанського. Але вона почала клопотати: “Ох, п’є і майже не закушує!” І почала годувати мого чоловіка салатом олів’є з ложки! А цей п’яний 40-річний чолов’яга лежав на дивані і слухняно відкривав рот!
Мене мало не стошнило. І зрозуміла, що я в цій сім’ї зайва. Точніше, мені не потрібна ця смердяча перегаром лялечка, яку мама-пенсіонерка годує з ложечки, а в перспективі, мабуть повинна буду годувати і я.