Як я розлюбила чоловіка за одну секунду

Як я розлюбила чоловіка за одну секунду

Звичайно, це сталося не відразу. На те, щоб втратити всі почуття до людини, з якою прожив більше 10 років і народив дітей, потрібні дуже вагомі причини. Але я чітко пам’ятаю момент, коли життя розділилося на до і після. Про нього і хочу розповісти.

Для початку дуже коротко розповім про свого колишнього. Він гарний, брутальний, яскравий і талановитий алкоголік. Вміє зробити абсолютно прекрасне враження. У нашому місті він практично медійна персона – довгий час працював на телебаченні. Чого гріха таїти, коли я вийшла за нього заміж, мені заздрили і говорили про це прямим текстом.

Я розуміла, за кого виходжу заміж. Тому до всяких проявів нарцисизму і інших його закидонів ставилася спокійно. Але чого не змогла пережити, так це того, що мій любий красунчик виявиться на перевірку скиглієм і сопливим маминим синочком.

Жінка вміє з усього зробити капелюшок, салат і скандал. Мій благовірний вмів з будь-якої ситуації зробити привід для страждань, мук, соплів і депресії. В таку хвилину він лежав на дивані, з ним потрібно було сидіти поруч, тримати за ручку і слухати, яку він несе ахінею. Заливалося все це алкогольними напоями різного ступеня міцності.

Але і це можна було витерпіти. Послухавши пару раз його страждання, я міцно на це забила і просто ігнорувала його істерики. Але у нього був інший вдячний слухач – його мама!

Мама свята людина, “головне слово в кожній долі”. Але як же іноді її надмірна любов може загадити дитині життя.

Мама мого благовірного ніяк не могла змиритися з тим, що “синочок” виріс. При будь-якому чиху і пуку вона починала клопотати, в 40 років водила його за руку в поліклініку і сунула гроші в кишеню.

Мій брутальний самець відбріхувався, але насправді саме такої материнської турботи і чекав. Від мене мабуть теж, та от не дочекався.

І нарешті те, з чого почалася ця історія: як я зрозуміла, що не зможу більше жити з цією людиною.

2015 рік ми зустрічали вчотирьох. Я, він, наша однорічна дочка і його мама. Я, в принципі, нічого не мала проти такого розкладу – мама і на стіл накрити допомогла, і з онукою гралася.

До 12 ночі наш зоряний хлопчик нахрюкався як свиня і лежав на дивані. Я запропонувала свекрусі залишити його в спокої і спокійно випити шампанського. Але вона почала клопотати: “Ох, п’є і майже не закушує!” І почала годувати мого чоловіка салатом олів’є з ложки! А цей п’яний 40-річний чолов’яга лежав на дивані і слухняно відкривав рот!

Мене мало не стошнило. І зрозуміла, що я в цій сім’ї зайва. Точніше, мені не потрібна ця смердяча перегаром лялечка, яку мама-пенсіонерка годує з ложечки, а в перспективі, мабуть повинна буду годувати і я.

За матеріалами