З якої причини існують труднощі, які заважають нам досягти мети?
– Майстер, – одного разу запитав учень, – чому існують труднощі, які заважають нам досягти мети, відхиляють нас в сторону від обраного шляху, намагаються змусити визнати свою слабкість?
– Те, що ти називаєш труднощами, – відповів Учитель, – насправді є частиною твоєї мети. Перестань з цим боротися. Всього лише подумай про це, і прийми до уваги, коли вибираєш шлях. Уяви, що ти стріляєш з лука. Мішень далеко, і ти не бачиш її, оскільки на землю опустився густий ранковий туман. Хіба ти борешся з туманом?
Ні, ти чекаєш, коли подує вітер і туман розвіється. Тепер мішень видно, але вітер відхиляє політ твоєї стріли. Хіба ти борешся з вітром? Ні, ти просто визначаєш його напрямок і робиш поправку, стріляючи трохи під іншим кутом. Твій лук важкий і жорсткий, у тебе не вистачає сил натягнути тятиву. Хіба ти борешся з луком? Ні, ти тренуєш свої м’язи, з кожним разом все сильніше натягуючи тятиву.
– Але ж існують люди, які стріляють з легкого і гнучкого лука в ясну, безвітряну погоду, – сказав учень ображено. – Чому ж лише мій постріл зустрічає стільки перешкод на своєму шляху? Невже Світ пручається моєму руху вперед?
– Ніколи не дивись на інших, – посміхнувся Вчитель. – У кожного свій лук, своя мета і свій власний час для пострілу. Одні роблять собі за мету точне попадання, інші – можливість навчитися стріляти.
Учитель знизив голос і нахилився до учня:
– І ще я хочу відкрити тобі страшну таємницю, мій хлопчик. Туман не опускається на землю для того, щоб перешкодити твоєму пострілу, вітер не починає дути для того, щоб відвести твою стрілу в бік, жорсткий лук створений лучником не для того, щоб ти усвідомив свою слабкість. Все це існує саме по собі. Це ти вирішив, що зможеш в цих умовах точно вразити мішень.
Тому, або перестань скаржитися на труднощі і починай стріляти, або утихомир свою гординю і вибери собі легшу ціль. Ціль, по якій можна стріляти в упор …