Анну чоловік дратував. Дратував, що аж подих від роздратування перехоплювало.
Анну чоловік дратував. Розмазня.Недотепа … Ласкавий весь, сюсюкає вічно і голос такий гугнявий робиться від цієї лагідності. Дратував, що аж подих від роздратування перехоплювало. Хотілося тарілку об стіну і … А тут ще на день народження запросили друзі. Сімейна пара. Чоловік – імпозантний брюнет з низьким баритоном, красунчик, задивитися можна.
Та й дружина не поступалася. А як інакше, якщо їй люблячий чоловік то шубу, то колечко, то салон краси оплатить? .. Все застілля Анна похмуро мовчала, через силу всміхаючись. Роздратування накопичувалося. І жартував щось чоловік іменинниці смішно, і тости витіюваті які говорив …
«А мій-то що б сказав? Бурмотів невиразно і посміхався зніяковіло, як дитя беззахисне », – кипіла подумки Анна. Хоч розлучайся.
Стемніло. Подружжя вирішили проводити гостей, заодно і прогулятися. У світлі ліхтарів блікував вологий від дощу асфальт. Холодне весняне повітря приємно освіжало після пари келихів вина. Йти було недалеко, хвилин двадцять. Анна і не помітила як шлях їм перегородили троє.
«Закурити є?» – нагло запитав найпотужніший з трійці. «Годинник, гроші, золотце? Мобільники. Все сюди, раз-два! »В руці смутно блиснуло лезо.
Чоловік-красучик судорожно вдихнув і став розстібати годинник. Анна остовпіла в жаху.
«Валіть звідси», – раптом спокійно і чітко сказав чоловік Анни, звертаючись до головного з трійці.
Хлопці остовпіли. У Анни похололо всередині.
«Тільки суньтесть, прикінчу» – так само буденно сказав її чоловік. Дружина красунчика повільно-повільно перемістилася за спину чоловіка Анни, туди ж ступив і її чоловік.
Трійця завмерла. Потім головний, мабуть, зробивши якісь висновки, натужно розсміявся.
«Так пожартували ми, мужик, закурити шукали. Ну немає, так і не треба. Пішли хлопці ».
Їх кроки завмерли в нічному повітрі, коли до Анни повернулася здатність дихати. Її трясло великим тремтінням.
«Ну що ти, що ти, маленька, злякалася?» – вже звичним, злегка гугнявим голосом м’яко пробурмотів чоловік і обійняв за тремтячі плечі.
… вранці спозаранку Анна клопоталася на кухні. Пекла оладки, накривала стіл, заварювала найміцніший каву, що так любив її чоловік. «І ніякий він не недотепа», – подумала вона з любов’ю. На годиннику була сьома ранку.