Співробітники фірми бачили, що їх кіт кожен день носить готівку, але не могли зрозуміти, де він бере гроші
Якось у господаря однієї компанії на ім’я Стюарт МакДаніель (м. Талса штату Оклахома) «намалювалася» специфічна проблемка. У приміщенні фірми виявилися тривіальні миші.
Що робити? А просто придбати котика. У притулку для таких ось тварин. Туди і прибув Стюарт. Там йому сподобався «хлопчик» шести місяців. І він став жити-поживати в приміщеннях фірми.
Новачок відразу пристосувався до розкішного незвичайного житла. Без сорому розгулював всюди. Не гребував комп’ютером і намагався намагався «допомогти» ударом лапки по клавіатурі відправити не закінчені, правда, листи. І, звичайно, виконував свої прямі обов’язки – ловив мишей.
В один день працівники побачили щось! Вихід з будівлі був через скляні двері. А перед ними валялася пристойна купа дрібних купюр. Поруч як би насторожі сидів котяра.
Всі дивувалися: звідки гроші? Та ще так багато!
На другий день історія мала продовження. Двері, гроші, кіт поруч. За твариною почалося стеження. Днем пухнастий «співробітник» чимало годин знаходився перед входом. Сюди проникало світло і кіт грівся на сонечку.
Особливість в тому, поряд з фірмою розташовані численні центри для відпочинку. За робочий день уздовж прозорих дверей гуляють городяни. Вони не поспішають. Побачивши милого котика, заради забави пхають в щілину дверей банкноту. А той її витягує. До вечора збирається пристойна сума!
А куди ці грошики діти? Колектив компанії придумав оригінально. Одноголосно вирішили відправляти котячий прибуток на благі справи. А саме: стали віддавати їх міському центру для людей без житла. Але на своїх дверей вивісили папір з поясненням, куди йдуть подаровані тварині банкноти.
Кіт прославився як філантроп. Більш того, звістка розлетілася по окрузі. Жителі інших місць почали перераховувати кошти на меценатство ще і по пошті, а також через інтернет.