Притча про справжню подругу

Притча про справжню подругу

Кажуть, що, коли ви посміхаєтеся, всередині вас гине хоча б один маленький мікроб. У мені вчора, мабуть, загинула ціла колонія мікробів, тому що посміхалася я довго і від душі. Стала свідком дуже милої сценки.

Стоячи біля торгового центру, побачила дівчину років 80-ти в леопардовому платті з яскравим манікюром і величезними кільцями у вухах. Вона бадьорим прокуреним голосом воркувала з кимось по телефону, манірно тримаючи відстовбурчений пальчик.

«- Мася, дорога, ну, я не розумію, що ти так заморочуєшся? Тобі ж нічого і робити не треба! Онуки привезуть тебе на вокзал, вивантажать, донесуть до вагона, завантажать в купе, покладуть на полицю. Ну, щоб полежала ти трохи. А там вже ми з дівчатами тебе зустрінемо!

Так само вивантажимо, донесемо до таксі, тобі ж нічого робити не треба! Довезли, донесли, повантажили, вивантажили, все на руках – і ось ти вже з нами! Мася, ну, що означає – вік не той? Для чого він не той? Тобі ж нічого і робити не треба – тільки тріщати з нами і тихесенько попивати шампанське, зрідка подаючи знаки, що вимагаєш добавки і що ще жива! »

Джерело