У пологовому будинку бачили всяке, але породіллю – мою сусідку запам’ятали особливо
Першу дитину ми з сусідкою моєї народжували практично одночасно.
Так що опинилися з різницею в два дня в одній палаті. Але якщо я заздалегідь знала, що піду на кесарів, і на той момент вже народила – Свєтку тільки привезли, і народжувати вона збиралася сама.
В принципі, протипоказань ніяких у неї для цього не виявили, та й дівка вона була міцна, хоч і невисока – фітнесом серйозно займалася, на плавання ходила, у свій час навіть штангу хотіла потягти, але швидко кинула, фігуру не хотіла зіпсувати.
Загалом, підходить її час народжувати. Лікарі знають, що дитина досить великий. І запитують ще раз:
– Світлано, ви точно вирішили народжувати самі?
– Сама, сама! – впевнено говорить Леська.
І її почали готувати до пологів. Дитина дійсно був великий, і під час сутичок намучилася вона серйозно. Народила тільки під вечір – хлопець опинився на 4 кг 200 гр. – і перший раз за багато днів вона спокійно заснула.
А на наступний день у нас в палаті з самого ранку намалювався якийсь новий мужик. Ну, раз в палаті і в білому халаті – доктор з нової зміни, мабуть, вирішили ми. А він поглядом нас окинув і питає:
– Це з вас хтось вчора о 22.00 народжував?
Час пологів було Светкини. Вона чесно і з хвилюванням відповідає:
– Я народжувала, доктор. А що, не так щось ??
А мужик їй на це, з інтересом так оглядаючи її невисоку фігурку:
– Я не лікар, я брат лікаря, який у вас пологи приймав. Брат попросив подивитися дещо і полагодити. А я вже 20 років як зварювальником працюю. І після того, що побачив – просто глянути хотів. На ту «маленьку жінку», яка на пологовому кріслі обидва залізних поручня з коренем видерла !!!