Ходила на медогляд, а тепер сиджу і думаю, як покарати лікарку за хамство
Стала мимовільним свідком обурливо історії. Пішла в поліклініку на плановий медогляд – санітарну книжку продовжувати. Усюди черзі дикі, позайматися, бігаю від кабінету до кабінету. Відразу помітила бабусю на лавочці. Сидить така сумна, чекає чогось!
Години через півтора знову проходжу повз, дивлюся – бабуся сидить там же, а по обличчю сльози котяться. Я, звичайно, не витримала, підійшла, запитала.
І тут бабуся зовсім розплакалася. Заспокоїла, як могла, попити принесла. І розповіла вона мені, що сталося. Захворів у неї шлунок, пішла до дільничного лікаря. Там дали направлення до гастроентеролога і на аналізи. Усюди в чергах висиділа, ніхто без черги не пускає, хоча їй вже 77 років!
Лікар-гастроентеролог на другому прийомі бабусі заявила – у вас рак шлунка. Бабуся, звичайно, засмутилася і питає – як можна лікувати?
А та хамка відповіла: якого хрена її лікувати, пожила вже досить! І сказала бабусі, щоб та йшла додому і більше не приходила, не відбирала час і не заважала лікувати здорових (?!) Людей.
Звичайно, після цього всього бабуся в шоці і сиділа в коридорі, не в силах і додому піти від звістки.
Моєму гніву не було межі, але ця лікарка вже пішла додому. Я сказала бабусі, що ми завтра вдвох прийдемо до неї на прийом, відвела додому, посиділа з нею. Самотньо і бідно старенька живе, але дуже акуратно.
На наступний день я взяла з ранку номерок і пішли ми в поліклініку. Хамка-лікарка, як побачила бабусю, стала кричати, чого прийшла – їй же сказано було, нічого тут шлятися. Якщо сильно хоче, нехай швидку викликає, коли болить – в лікарню заберуть.
Тут втрутилася я, висловила лікарці все, що думаю, пригрозила скаргу написати. Коротше, почала вона таки розбиратися з бабусиними болями і аналізами і виявилося – немає ніякого раку !!! Банальний гастрит! За два дні все пройшло!
Але ж якби бабуся пішла тоді з думкою, що у неї рак? !! Скільки б намучилася психологічно? І болями? !! Скільки б витримала ще жити?
Загалом, ніби все і добре закінчилося, з бабусею ми подружилися, допомагаю їй, чим можу.
Але думка, що ця хамка в білому халаті і далі працює – не дає мені спокою. Вона ж і з іншими безпорадними людьми так чинить! І чого вартий її професіоналізм, якщо гастрит з раком плутає? Як думаєте?