Про те, як важливо бути зайнятим принадами життя
Кістлява штовхнула двері і та бeсшумно відкрити. У будинку було тeмно і лише в дaльній кімнаті горіло світло. Кістлява полегшено зітхнула – нарешті вона виконає свою роботу. Вона ковзнула нaд підлогою і подлeтела до ліжка.
– Ти спізнилась! – пролунав невдоволений голос з-за спини.
Смeрть оглянулaсь. Та, за ким вона прийшла, сиділа в кріслі, одягнена, немов на бал.
– Чому не в ліжку? – нeвдоволено буркнула безноса, – всі порядні люди давно сплять.
Жінка усміхнулася.
– Тебе чекала. Негоже довгоочікувану гостю зустрічати, валяючись під ковдрою.
– Це я-то у тебе довгоочікувана! – завила ображена Смерть, – Я ж ганяюся за тобою вже котрий місяць! Але ти ні хвилинки не можеш посидіти спокійно на місці! Що прийду – тебе немає вдома! Те на виставку, то в театр покотила. Одного разу до півночі тебе чекала, як дурепа, а ти, виявляється, до ранку на п’янку якусь пішла! Чи не соромно в такому-то віці?!
– Соромно, – покаялася жінка, – але я не могла пропустити. Там було так весело! Зібралися старі друзі, ми сміялися, веселилися, згадували минуле …
– Нічого, що це були поминки по твоїй кращій подрузі? – єхидно уточнила гостя.
– Так що, тепер плакати, чи що? – усміхнулася господиня. – Покійна подруга ненавиділа сліз – від них псується шкіра обличчя.
– Все повинно було бути не так! Ти повинна була прийти з похорону, відчути себе погано, прилягти на ліжко. Я б прийшла, забрала тебе, все було б чинно і благопристойно! Я стала вчасно, чекала, турбувалася, а ти в цей час веселилася на поминках!
– Прости, – зітхнула жінка
– Я через тебе вибилася з графіка! А я вже сама не молоденька! І у мене, між іншим, теж нерви!
-Хочеш чаю? – це питання вибило Смерть з колії.
– Що? – перепитала вона
– Чаю! Ромашкового, сама збирала! І ось тістечко, домашньої випічки! Вгощайся! До речі, хлюпнути тобі коньячка? Дуже заспокоює нерви.
Смерть спробувала чинити опір:
– Я не можу, я на роботі не п’ю, – але жінка відмахнулася:
– Не можна так себе заганяти! Ти на себе в дзеркало дивилася? На обличчі явні сліди перевтоми!
Смерть взагалі ніколи не дивилася на себе в дзеркало, тому що це не приносило їй ніякого задоволення.
– Треба себе берегти! Розслаблятися іноді, – продовжувала наставляти господиня, підливаючи чогось тягучого в крихітну чарочку, – ти ж все-таки жінка. На массажик сходи, щоб тобі твої кісточки розім’яли, ванни приймай. Та й для душі … Слухай, а ти нікуди зараз не поспішаєш ?, – несподівано вигукнула вона.
Размягшившись під дією напою, Смерть, пробурмотіла, що до ранку зовсім вільна.
– Тоді поїхали зі мною! Погуляємо наостанок. Я такий клуб знаю – там до ранку абсолютно чудовий джаз дають! …
… Вранці, ледве пересуваючи ноги, що гуділи від божевільних танців, підтримуючи один одного, Смерть і жінка запали в кімнату.
– ФУХ, в житті так не танцювала! – жінка впала в крісло, – може, хоч після смерті відпочину. Ну що, пішли?
– облом! – мстиво відповіла їй Смерть, плюх в інше крісло. – Топати тобі ще цими ногами досить довго.
У відповідь на підняту брову, пояснила: – У мене графік! А ти мене знову абсолютно вибила з нього. Так що почекаєш мене, потерпиш. Потопала я за більш дисциплінованими кандидатами в небіжчики …
Вона важко піднялася, поправила перед дзеркалом плащ і взяла, забуту з вечора косу. Біля самого порога обернулася.
– Наступного разу я прийду абсолютно несподівано, одного разу, пізно ввечері … Коли, кажеш, в тому клубі знову грає оркестр? ..
Автор: Ірина Підгурська