– Всього 1 рік, а вже нікому не потрібен … – нарікали нянечки
Марина і Сергій одружилися вже в зрілому віці, коли обом було за 30 років. Марина довго не могла завагітніти, пара вже 2 роки чим тільки не лікувалася, потім ще 2 роки намагалися зробити ЕКО і в підсумку змирилися з тим, що дітей в їх сім’ї не буде. Зрозуміли, що не сумісні.
– Так буває. – сказав гінеколог. Деякі пари не сумісні на генетичному рівні і вагітність не може наступити, або запліднене яйце просто закріпитися в матці не може, щоб почати розвиватися.
– І як же нам бути?
– Усиновити дитинку.
Марина довго думала над словами лікаря, вона не знала, як з цією пропозицією підійти до Сергія, адже вона розуміла, що в основному чоловіки не вітають чужих дітей і ростити як свого, тим більше, не кожен зможе.
– А, давай, Марино! Дитину я хочу, ти теж. Та й потім, діти з Будинку маляти ж не всі від алкашів, бувають різні ситуації, давай сходимо, поговоримо, дізнаємося.
– Правда? Сергію, я так рада!
Ми сходили з Сергієм в найближчий Будинок малятка, діалог із завідувачкою був довгим і серйозним. Вона розпитувала абсолютно все. З одного боку, це напружувало, а з іншого боку, ми розуміли, це означає цій жінці не все одно кому віддавати дітей.
– Добре, документи можете вже починати готувати, тому що процедура ця не швидка, я вам відразу скажу. Близьких підготуйте своїх, що дитина у вас тепер буде, щоб вони його прийняли як свого. А ось про це вони і не подумали. Але пізніше вирішили, що близьким скажуть, що Марина вагітна, говорити не хотіли, щоб не наврочили, а потім і народила. Все одно родичі живуть в іншому місті.
– Маріє Іванівно, проводьте молодих подивитися діточок.
– Боже мій, вони все такі хороші. – вигукнула Марина.
– Зверніть увагу ось на цього малюка, його звуть Петя, йому майже 1 рік, а він вже нікому не потрібен.
– Як же так? Хто у нього батьки?
– Мати померла при пологах, а батька і не було у нього, начебто відмовився він визнавати батьківства. Сама дівчина була з дитячого будинку, тому родичів у малюка немає. Хлопчик повністю здоровий.
Марина з Сергієм вирішили усиновити Петю. До батьків вони вирішили не їздити до кінця року, щоб питань не виникло. Скажуть, що ремонт. Петя швидко звик до Марини. Марина в ньому душі не чула.
– У Петі стільки іграшок, скоро мені, по-моєму, потрібно буде переїжджати.
– Ти подзвонив мамі, сказав?
– Так. Вона обурювалася, що ми їм нічого не сказали, що ти була вагітна і народила. Образилися.
– Мої теж. Ну нічого, зате у нас тепер Петя є, і вони не будуть нічого знати.
– Менше знають, міцніше сплять.
– Сергію подивися за Петром, мені не добре. …
– Ви вагітна! – сказала гінеколог. – Вітаю! Ви ж давно цього чекали.
– Як вагітна?
– Ну от так! Ох мила, скільки я на своєму віку бачила. – А ми ж Петю взяли з Будинку маляти, я ж думала, що вже ніколи …
– Радіти потрібно! Це Бог вас благословив за ваше добре діяння! Багато таких випадків чула, коли не можуть мати пари дітей, а як усиновлять чужу дитинку, так Бог їм і пошле свого.
Ось так у Марини і Сергія в сім’ї в один рік з’явилося відразу 2 дитини. Молода пара дуже рада такому чуду і ні про що не шкодують. Петю ростять як свого, а другою народилася у них дочка. У житті завжди є місце диву, головне залишатися людиною.