– Всього 1 рік, а вже нікому не потрібен … – нарікали нянечки

– Всього 1 рік, а вже нікому не потрібен … – нарікали нянечки

Марина і Сергій одружилися вже в зрілому віці, коли обом було за 30 років. Марина довго не могла завагітніти, пара вже 2 роки чим тільки не лікувалася, потім ще 2 роки намагалися зробити ЕКО і в підсумку змирилися з тим, що дітей в їх сім’ї не буде. Зрозуміли, що не сумісні.

– Так буває. – сказав гінеколог. Деякі пари не сумісні на генетичному рівні і вагітність не може наступити, або запліднене яйце просто закріпитися в матці не може, щоб почати розвиватися.

– І як же нам бути?

– Усиновити дитинку.

Марина довго думала над словами лікаря, вона не знала, як з цією пропозицією підійти до Сергія, адже вона розуміла, що в основному чоловіки не вітають чужих дітей і ростити як свого, тим більше, не кожен зможе.

– А, давай, Марино! Дитину я хочу, ти теж. Та й потім, діти з Будинку маляти ж не всі від алкашів, бувають різні ситуації, давай сходимо, поговоримо, дізнаємося.

– Правда? Сергію, я так рада!

Ми сходили з Сергієм в найближчий Будинок малятка, діалог із завідувачкою був довгим і серйозним. Вона розпитувала абсолютно все. З одного боку, це напружувало, а з іншого боку, ми розуміли, це означає цій жінці не все одно кому віддавати дітей.

– Добре, документи можете вже починати готувати, тому що процедура ця не швидка, я вам відразу скажу. Близьких підготуйте своїх, що дитина у вас тепер буде, щоб вони його прийняли як свого. А ось про це вони і не подумали. Але пізніше вирішили, що близьким скажуть, що Марина вагітна, говорити не хотіли, щоб не наврочили, а потім і народила. Все одно родичі живуть в іншому місті.

– Маріє Іванівно, проводьте молодих подивитися діточок.

– Боже мій, вони все такі хороші. – вигукнула Марина.

– Зверніть увагу ось на цього малюка, його звуть Петя, йому майже 1 рік, а він вже нікому не потрібен.

– Як же так? Хто у нього батьки?

– Мати померла при пологах, а батька і не було у нього, начебто відмовився він визнавати батьківства. Сама дівчина була з дитячого будинку, тому родичів у малюка немає. Хлопчик повністю здоровий.

Марина з Сергієм вирішили усиновити Петю. До батьків вони вирішили не їздити до кінця року, щоб питань не виникло. Скажуть, що ремонт. Петя швидко звик до Марини. Марина в ньому душі не чула.

– У Петі стільки іграшок, скоро мені, по-моєму, потрібно буде переїжджати.

– Ти подзвонив мамі, сказав?

– Так. Вона обурювалася, що ми їм нічого не сказали, що ти була вагітна і народила. Образилися.

– Мої теж. Ну нічого, зате у нас тепер Петя є, і вони не будуть нічого знати.

– Менше знають, міцніше сплять.

– Сергію подивися за Петром, мені не добре. …

– Ви вагітна! – сказала гінеколог. – Вітаю! Ви ж давно цього чекали.

– Як вагітна?

– Ну от так! Ох мила, скільки я на своєму віку бачила. – А ми ж Петю взяли з Будинку маляти, я ж думала, що вже ніколи …

– Радіти потрібно! Це Бог вас благословив за ваше добре діяння! Багато таких випадків чула, коли не можуть мати пари дітей, а як усиновлять чужу дитинку, так Бог їм і пошле свого.

Ось так у Марини і Сергія в сім’ї в один рік з’явилося відразу 2 дитини. Молода пара дуже рада такому чуду і ні про що не шкодують. Петю ростять як свого, а другою народилася у них дочка. У житті завжди є місце диву, головне залишатися людиною.

Джерело

You cannot copy content of this page