Мудра притча про жінку, яка дуже переживала за свою дитину

Мудра притча про жінку, яка дуже переживала за свою дитину

Дуже мудрі слова!

Одного разу до Бога прийшла жінка. Її спина була зігнута під вагою великого мішка.

– Ти втомилася, жінка? – занепокоївся Господь. – Зніми свою ношу з плечей, присядь, відпочинь.

– Дякую, я ненадовго, – відмовилася жінка. – Тільки попрошу – і відразу назад! А то раптом за цей час вже що-небудь трапилося? Ніколи собі цього не прощу!

– Що ти не готова собі пробачити?

– Якщо з моєю дитиною щось станеться. Я як раз і прийшла, щоб попросити Тебе: Господи, спаси і сохрани його!

– Я тільки цим і займаюся, – серйозно сказав Господь. – Хіба я дав тобі привід засумніватися в моїй турботі?

– Ні, але … У цьому житті стільки всяких небезпек, поганого впливу, крутих поворотів! А у нього вік такий – все хочеться спробувати, всюди влізти, у всьому якось самоствердитися. Я дуже боюся, що його занесе на повороті, він заб’ється, і йому буде боляче.

– Що ж, наступного разу він буде обережніше, тому що на своїй шкурі дізнається, що таке біль, – відповів Господь. – Це дуже хороший досвід! Чому ти не хочеш дати йому навчитися?

– Тому що хочу позбавити його від болю! – гаряче вигукнула мати. – Ти бачиш – я завжди ношу з собою мішок соломи, щоб підстелити її там, де він може впасти.

– І тепер хочеш, щоб я обклав його соломою з усіх боків? Добре. Гляди ж!

І Господь миттю створив цілу купу соломи і кинув його в світ. Вона кільцем лягла навколо сина тієї жінки, відгородивши його від усіх небезпек, від усіх спокус, а заодно і від життя. Жінка бачила, як її син намагається пробратися крізь солому, але марно.

Син метався, пробував розірвати солом’яне кільце, впадав то в розпач, то в лють. А в кінці кінців дістав звідкись сірники і підпалив солому. Злетіло полум’я, і ​​всю картину миттєво затягнуло димом.

– Синку! – закричала жінка. – Синку, я йду на допомогу!

– Хочеш підкинути в багаття ще соломи? – запитав Господь. – Май на увазі: чим більше соломи стелить батьки, тим сильніше бажання прорватися крізь неї будь-яку ціну. Якщо ж це не вдасться, то вона може і зовсім почати марнувати життя.

Адже він не знає, що таке біль, і що таке свобода вибору – теж … Ти думаєш, що це мішок соломи, але насправді це мішок проблем. У ньому знаходяться всі жахи, які тобі ввижаються, всі побоювання, які в тебе живуть, всі страхи, якими ти наповнена.

Все, про що ти думаєш і тривожить, набирає силу і розростається, тому що ти даєш цього енергію. Тому твоя ноша настільки обтяжлива, а твоя спина так втомилася …

– Виходить, я не повинна піклуватися про сина ?! І це говориш мені Ти, Господи?

– Дбати – хоч греблю гати. Але ось турбуватися ти не повинна. Адже я-то теж про нього дбаю. Дозволь і мені робити моя справа. Просто не заважай мені! Але це, як я розумію, питання віри …

Джерело