ВІН ДОБРЕ ЗНАВ, КУДИ ЙШОВ… ІСТОРІЯ ПРО ТЕ, ЯК НЕ ВТРАЧАТИ НАДІЇ

ВІН ДОБРЕ ЗНАВ, КУДИ ЙШОВ… ІСТОРІЯ ПРО ТЕ, ЯК НЕ ВТРАЧАТИ НАДІЇ

Того дня, мені здається, Ісус виглядав дуже впевнено. Навколо шурхотів світ своїми вигуками, здогадами, сумнівами, інтересами, але те шурхотіння жодним чином не перебивало його впевненості. Попереду – Єрусалим!

Він добре розумів, куди йшов і навіщо. Не реагував на кон’юнктурні пропозиції, що доносилися з різних сторін. У нього було чітке бачення, у нього була місія, у нього була стратегія. І він залишився їм вірним.

Та впевненість і вірність згодом врятували світ, відкрили перед людством нові можливості, надали підстав не зупинятися, не втрачати надії, не зневірюватися, навіть коли темрява гробу здається остаточною.

У бурхливому безладі світової мінливості так потрібні люди, які бачать горизонт. І вірять, що попри шурхотіння кон’юнктурних пропозицій до нього дійти можна, до нього іти необхідно. Навіть, якщо на шляху очікують Голгофа і Хрест. Бо інакше, вранішнє сяйво воскреслого світанку не торкнеться своїм промінням глибини людського серця і не запалить в історії людства новий день…

о. Андрій ЗЕЛІНСЬКИЙ ТІ