Має тисячолітню історію та полегшує біль у горлі: факти про морозиво, які вас здивують
У “біографії” знайомого нам з дитинства продукту можна знайти кілька дійсно дивовижних фактів.
Морозиво – улюблений смаколик усіх поколінь. Його люблять навіть ті, хто не дуже полюбляє солодке, і ті, хто сидить на дієті. Морозиво поруч із нами під час неспішних літніх прогулянок або за затишним переглядом фільму.
Вражає і різноманіття смаків: крім звичного всім вершкового, полуничного, шоколадного або карамельного, провідні світові майстри відкривають нові межі кулінарного мистецтва в цій галузі.
У морозиво додаються незвичайні інгредієнти, наприклад, мадагаскарська ваніль або чилійська малина. Та воно дивує нас не лише екзотичними смаками, його історія приховує цікаві факти.
Чим же може вразити нас цей, здавалося б, звичний десерт? У “біографії” знайомого нам з дитинства продукту можна знайти кілька дійсно дивовижних фактів.
1. Морозиво має тисячолітню історію. Є припущення, що перша згадка про цей смаколик з’явилася понад чотири тисячі років тому. Тоді китайці подавали до столу десерти, схожі на сучасний “фруктовий лід”. Це не було морозивом у його сучасному вигляді: кухарі просто змішували сніг зі шматочками фруктів та ягід. А стародавні греки із задоволенням ласували сильно охолодженими молочними продуктами.
2. Але перше вершкове морозиво, до якого, крім льоду і фруктів, стали додавати збите молоко, вершки і яєчні жовтки, з’явилося тільки в XVI столітті. Коли Катерина Медичі вийшла заміж за французького короля, вона привезла з собою і кухаря, який готував для неї улюблені ласощі. Секрет виготовлення цього морозива тривалий час зберігався в таємниці. Перші рецепти почали публікувати в кулінарних книжках тільки на початку XVIII століття. Таким чином, вони стали доступні загалу.
3. Взимку 1905 року 11-річний Франк Епперсон зі США випадково залишив на вулиці стакан содової з трубочкою. Вміст замерз, хлопчик смикнув за соломинку, витягнув замерзлу содову зі склянки і з’їв її. Коли Епперсон подорослішав, то запатентував свій фірмовий “заморожений лід на паличці” і продав права на виробництво такого десерту одній американської компанії. Згодом морозиво на паличці стало настільки звичним, що ніхто вже й не пам’ятає, що колись це стало відкриттям.
4. Морозиво можна їсти, коли болить горло. За словами в.о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун, холодна їжа, як, наприклад, морозиво чи заморожені соки, діє під час болю у горлі як анестетик, тимчасово полегшуючи біль і заспокоюючи запалення.
Мигдалини і судини звужуються, а запальні процеси консервуються. Але це за жодних обставин не можна вважати лікуванням. Лікувати горло ліпше лікарськими засобами, які, наприклад, містять лізоцим та мають антисептичну, антибактеріальну та протигрибкову дію.
5. Автор Декларації незалежності США президент Томас Джефферсон був великим фанатом морозива: він особисто привозив до Америки вишукані рецепти з Франції. А часом, бувало, складав їх самостійно. Так, рецепт ванільного морозива, складений особисто президентом Джефферсоном, нині зберігається в Бібліотеці Конгресу.
Окрім Джефферсона, морозиво полюбляв й Джордж Вашингтон. Згідно із записами, що збереглися в одного з нью-йоркських продавців, свідчать, що влітку 1790 року Вашингтон витратив на смаколик близько 200 доларів.
6. Перший опублікований рецепт морозива з’явився 1718-го року в збірці рецептів місіс Мері Ілз, випущеній у Лондоні.
7. Морозиво стало однією з обов’язкових страв на інавгураціях президентів США, починаючи з такої церемонії Джеймса Медісона 1813 року.
8. У промислових масштабах смаколик почали виготовляти в XIX столітті. Перша фабрика морозива з’явилася в Балтіморі в США 1851 року.
9. У нью-йоркському ресторані Serendipity 2005 року на честь його п’ятдесятиріччя пропонувалося найдорожче в світі морозиво-сандей “The Golden Opulence Sundae” вартістю 1000 доларів, а 2007 року той самий ресторан спільно з ювелірною фірмою Euphoria New York виготовляв найдорожче в світі морозиво-десерт з їстівним золотом “Frrrozen Haute Chocolate” вартістю 25 000 доларів.
10. Астронавти, що перебувають на Міжнародній космічній станції (МКС), теж полюбляють цей смаколик. Однак їм доводиться їсти його у сухому вигляді.