«Синку, почекай: вона кредит на квартиру візьме, тоді при розлученні, буде, що поділити!»

«Синку, почекай: вона кредит на квартиру візьме, тоді при розлученні, буде, що поділити!»

У два роки я опинилася в дитячому будинку. Батьків своїх не знаю, родичів ніколи не бачила. Може, немає нікого. А може, мною ніхто не цікавився.

Не можу сказати, що в дитбудинку жилося райдужно. Ми потрібні тільки самі собі, особливо, коли в життя виходимо.

Прагнення вступити до інституту мені відбили відразу. Директор так і сказала, що ніхто тобі не допоможе, запити свої зменш. Довелося отримувати середньо-спеціальну освіту.

Рік прийшлося по знімних квартирах поневірятися, а потім і свою від держави отримала. Протягом п’яти років не приватизована вона була.

У перший місяць після переїзду в власну оселю у мене з’явився Антон. Ми зустрічалися, через час з’їхалися, а потім узаконили стосунки.

Дітей у нас не було, хотілося спочатку зажити по-людськи. Свекруха це рішення підтримувала, хоча до мене завжди ставилася погано. Навіть на початку відносин забороняла Антону зі мною бачитися, а потім здалася.

– Ти невідомо кого в сім’ю привів. Звідки ти знаєш, що у неї в роду не було алкашів?

Спілкуватися Олені Миколаївні зі мною довелося. В очі мені посміхалася.

П’ять років по тому квартиру я оформила у власність. Свекруха стала мені радити розміняти однокімнатну квартиру на двушку. Продати моє житло, взяти гроші в кредит і купити двокімнатну.

Мені ідея припала до душі, тим більше Антон працював на приватну компанію, і розмір офіційної зарплати не дозволяв йому взяти стільки грошей у банку.

Одного разу з роботи додому прийшла, двері ніхто на ключ не замкнув. Заходжу, вслухався в голоси з кухні. Думала, чоловік додому привів іншу, злякалася. Виявилося, розмовляв він зі свекрухою.

– Розлучайся, звичайно. Там-то дівчинка з пристойної сім’ї. Тільки почекав би ти. Зараз вона квартиру нову купить, та поділіть після розлучення.

Антон начебто намагався заперечувати. Але я чула в його голосі повну покірність.

Я ще трохи постояла за дверима, послухала, а потім вигнала обох за двері. Добре, що життя вчасно навчило мене ставити в пріоритет свої власні інтереси.

За матеріалами