Історія про туфлі, яка просто змінила моє ставлення до життя
Моя прабабуся залишилася вдовою в 27 років з двома дівчатками на руках. Найменший хлопчик помер. Грошей було дуже мало, жити було важко …
Зарплата мала, треба було бути дуже, дуже економною. Економити і розумно витрачати гроші. Вона так і робила. Так і жила.
А потім побачила в магазині ці туфлі. Розкішні, модні, лаковані, на підборах. І купила. Вони як раз по нозі припали, як влиті. І вдома завела патефон і станцювала трішки: адже вона два роки не танцювала. І два роки вела ощадливе життя, розраховуючи кожну копійку. Вона тужила за чоловіком і хлопчиком. Туфлі були дуже дорогими, їй довелося витратити всі гроші. І вона з жахом думала, як буде жити з дітьми і що буде завтра.
А нічого поганого не сталося. Позичила грошей, потихеньку віддала, наливала собі трохи менше супу і м’ясо віддавала дочкам. А сама хліб їла і окріп пила – це дрібниці, тому що були туфлі. З бантами!
Вона в цих туфлях пішла на вечірку до знайомих, там в неї закохався директор пивного заводу, зробив пропозицію, і через рік вона вийшла заміж. І досить щасливо жила. І дівчатка були одягнені й ситі, і обидві отримали вищу освіту.
Хоча війна була і всякі жахи, але туфлі, спогад про туфлі – вони зносилися, звичайно, – дуже підтримував! Це був найприємніший, радісний спогад! І в 90 років прабабуся згадувала покупку цих чудових туфель і, посміхаючись, розповідала в деталях і в особах той хвилюючий момент… Вона рідко посміхалася: життя було суворим.
І ось що я думаю: купіть собі те, чого душа просить. Навіть, якщо грошей дуже мало. Позичте трішки, відкладіть покупку шпалер чи садового приладдя. Чи унітазу. Чи ще чогось важливого. Деякі покупки можуть врятувати життя і змінити долю, хоча без них цілком можна обійтися – без туфель з бантами.
А ви все одно купіть. І щось хороше станеться. І жити захочеться. І танцювати під патефон. І познайомитеся з кимось цікавим. А потім розповісте правнучці про туфлі. У 90 років. Посміхаючись …