Мам, краще не треба їхати до мене. Давай поки не будемо бачитися, рік або може два

Мам, краще не треба їхати до мене. Давай поки не будемо бачитися, рік або може два

Для мене назавжди залишиться загадкою, як людина може приїхати до іншої людини, прийти до неї  в будинок і взяти собі те що, їй потрібно, і навіть не питати, а чи можна?

У цій історії цей вчинок був від моєї свекрухи. Але, брати вона приїжджала у нас не для себе особисто, а для своєї сестри, з якою вона живе разом. У них настільки велика різниця, що вона стала для неї мало не матір’ю. Так що мій чоловік виріс зі своєю тіткою, яка старша за нього всього на якихось 5 років.

Вона звичайно дивна жінка, після її візиту в наш будинок, у мене може зникнути м’ясо з морозилки або котлети, які я приготувала напередодні, щоб завтра посмажити. У ванній, завжди бракує шампуню або мила, при цьому залишаються практично порожні баночки.

А якось раз, я тільки купила нову праску для випрямлення волосся, і навіть не встигла її випробувати, як у неї вже «виросли ноги». Коли я виявила пропажу, то відразу зрозуміла куди вона поділася і подзвонила їй:

– Моя дорога Друга Мама, можете мені дати відповідь, на питання куди поділася моя праска для волосся?

– Я його дала Тетяні, а то у неї згоріла, а їй же теж вона вкрай потрібна. А ти можеш собі нову купити. Все вибач, мені пора. І вона кинула трубку.

І ось у нас з чоловіком скоро п’ять років подружнього життя. І щоб відзначити цей сімейний день, ми зібралися разом в ресторан. Плаття нарядне і красиве у мене є, а ось туфлі … я перестала носити високі підбори коли завагітніла, ще два роки тому. І тому, зібралася в магазин, щоб вибрати собі нове відповідне взуття.

Я знайшла просто шикарні туфлі: каблук 9-сантиметрів, дуже тонкий, колір – чорний, відмінно підійшло за розміром і виглядає на моїй нозі просто шикарно. Коли я їх в магазині приміряла, то відразу зрозуміла, що це мої.

Коштували вони досить дорого, але я вирішила в честь свята все ж їх взяти. Тим більше, що така важлива подія в родині. І ось я просто дуже щаслива через це придбання, поставила їх у передпокої, адже вже через кілька днів ми удвох відправляємося в ресторан.

Це було як раз за 7 днів до нашої з чоловіком річниці:

Я трохи затрималася на роботі, і розуміла, що я не встигну за донькою в садок. І ось дзвоню чоловікові, скаржуся і прошу забрати дитину. А він каже, що і сам не зможе забрати дочку, але щось придумає.

І все що він придумав, це була ідея зателефонувати своїй мамі, і попросити її. Вона приїхала до нього на роботу, взяла ключі від квартири, потім забрала дитину і вже разом з нею повернулася в квартиру. Ось тільки, мені він про це і словом не обмовився. А коли я запитала чому, він мені відповів:

– Щоб ти міцніше спала і менше хвилювалася.

Я повернулася додому дуже пізно, на годиннику була вже 10 вечора. Знімаю своє взуття, і відразу ставлю його на полицю, щоб не стояло на проході і нікому не заважало. І я пам’ятаю, що поруч стоять мої шикарні нові туфлі. І самій захотілося ще раз на них поглянути. Мої туфлі? Де мої туфлі?

– Борис, де мої туфлі, які я купила минулого тижня? Вони були тут на ось цьому місці сьогодні вранці! – закричала я як ненормальна на всю квартиру, хоча думаю мене чули і набагато далі.

– Які? У тебе тут різних туфель повнісінько. Подивися може вони в шафі. Сказав чоловік, не хвилюючись, через те, що у мене щось пропало.

– В якій шафі? Сьогодні вранці вони стояли тут, я їх бачила, коли взуваючись вирушила на роботу. І показала пальцем, де стояли мої туфлі. – Хто до нас приходить? Дитину ти забирав із садка? Або тут була твоя мати?

– Моя мама приходила, я сам не зміг, тому що теж не встигав, – сказав чоловік на одному видиху.

І тут я беру свій мобільний телефон і набираю її номер.

– Дорога моя свекруха! Ви напевно, вже здогадуєтеся чому я вам так пізно дзвоню, чи не так?

– Ні, люба моя. І чому ж, я ось тільки спати вже збираюся, так що давай швидше.

– У нас в коридорі стояли мої нові чорні туфлі, ще сьогодні вранці. А ось зараз їх уже тут немає? І куди вони поділися? – запитала я прямо.

– Твої туфлі тепер у Танюші. У тебе і так дуже багато взуття, не думала, що ти навіть таке помітиш. І повернути я їх тобі теж не зможу, тому що Таня вже зламала каблук. Кинула трубку, кажучи спокійно, купи собі нові.

– Купи нові! – стала я кричати на чоловіка. Ти мені купиш нові туфлі!

І тут у мого чоловіка реакція точно така ж як і кожного разу, коли подібне відбувалося.

– Купимо нові, ми від цього біднішими не станемо!

Прекрасно, подумала я. Тоді у мене в голові вже визрів жорстокий план помсти. Я вирішила вибрати найдорожчі туфлі, які тільки зможу знайти. Щоб він просто очманів від їх вартості. Але, все ж йому доведеться мені їх купити.

І після цього випадку, він буде ходити за своєю мамою по всій квартирі, і не дасть їй кроку зробити без свого нагляду, щоб ненароком, вона щось не прихопила для Тетянки.

Минуло два дні і ми вирушили в магазин.

– Ти божевільна? Так за такі гроші, я можу купити новий комп’ютер останньої моделі! Однозначно ні! – прокричав мені чоловік на весь магазин.

– Можеш купити і комп’ютер, тільки потім. А зараз ти купиш мені ці туфлі, тому що твоя матінка, вкрала мої з нашого будинку! І ось я тепер хочу саме ось ці туфлі замість моїх зниклих.

– А ось ці давай подивимося. Вони красиві, нітрохи не гірші тих, що на тебе, а ось ціна в кілька разів менше, – і всунув мені їх в руки.

– Ні, ці туфлі незручні. А ось ті що забрала твоя матінка були дуже зручними. І що ж мені зробити, якщо на мою ногу з комфортного взуття залишилися лише такі дорогі. Для тебе ж не було проблеми в тому, що твоя мати забрала зручні для мене туфлі, які я сама собі купила, і навіть ще й не почала носити.

Ти ж сам сказав: «Купимо нові, ми від цього біднішими не станемо!». Так що давай розплачуйся.

І тепер я додому просто літала. Ці туфлі були не тільки дорогими, але і дійсно дуже зручними і навіть куди красивішими попередньої пари.

Коли ж ми вже наблизилися до свого дому, тут у чоловіка завібрував телефон, це була його мама.

– Синку, я приїду до вас сьогодні в гості. Заодно і заморожену зелень в вашу морозильну камеру покладу, а то у мене вже просто місця не вистачає, все заповнено. А через кілька місяців заберу тоді.

– Ні, мама, сьогодні не треба до нас їхати! Так, і завтра теж! Твій останній раз, коли ти була в нашому будинку, коштував мені дуже дорого! Давай почекаємо трохи, рік або два, добре?

За матеріалами

 

Підпишись на нас!

Якщо Вам подобаються наші новини, будь ласка натисніть на кнопку!