Зламані човни – неймовірна притча про страх змін
На березі однієї великої ріки жив рибалка зі своєю сім’єю. Колись його справи йшли добре, але ті часи залишилися в минулому.
Тепер річка приносила все менше риби, снасті старіли і, оскільки новий човен купити не було на що, рибалці доводилося мало не кожен день починати з його лагодження.
Чи варто боятися змін?
Одного разу повз ті місця проходив старець і попросився до рибалки на нічліг. Прийняли його радо, нагодували вечерею, хоч їжі ледь-ледь вистачило на всіх, і відвели у найзручніше місце в будинку.
На ранок, зібравшись йти, старець запитав, чим йому віддячити господарям за кров і їжу. Бачачи, що старець зовсім небагатий, рибалка тільки посміхнувся і сказав:
– Бачу, людина ти мудра і багато чого побачив. Дай же мені в подяку пораду – як вибратися з убогості, і цього буде досить.
– Добре, – погодився старий. – Щоб вибратися з убогості, утопи свій човен!
Сказав і з тим пішов, тільки його й бачили.
Не зрозумів рибалка такої поради, тільки плечима знизав: «Може, старець з розуму вижив? Як же я утоплю човен – ми і зараз ледве видобуваємо їжу, а без нього і зовсім від голоду помремо … »
Не посслухав рибалка пораду, жив як раніше, бідував все більше – ось уже і без вечері часто вирушала спати вся його сім’я.
А одного разу, в сильну бурю, його старенький човник розбився, сам рибалка ледь-ледь уцілів.
Посиділи, погорювали, але робити нічого – зібрали свої скромні пожитки і знялися з насидженого місця, пішли вниз по річці шукати долі.
Чи довго, коротко, привела їх річка у велике рибальське селище.
Скільки ж там було човнів! І великих шхун, і зовсім маленьких човників.
Мимоволі раділо серце рибалки, коли він дивився на них! Але своєї у нього не було і купити було нема на що.
Сидів рибалка на березі, дивився на чужі човни і журився.
Довго він так сидів і між своїх сумних дум став помічати: той човен потребує ремонту, і отой можна полатати, а цей взагалі ось-ось розвалиться, якщо терміново його не відремонтуєш …
І став рибалка човна ремонтувати, вже це-то він умів чудово! Скільки йому довелося колись провозитися зі своїм, вивчити цю справу у всіх подробицях, що, сам того не помітивши, став він прекрасним майстром!
Роботу його швидко оцінили і скоро в селищі про нього слава пішла: творить, мовляв, людина чудеса, човни лагодить – краще нових стають!
Потяглися до нього і здалеку люди.
Трохи часу минуло, зміг він і будинок новий купити, та не руїну, а добротний, з красивим садом. І грошики стали водитися, а про голод в родині ніхто вже й не згадував.
Тоді тільки рибалка згадав того старця з його порадою втопити човен і зрозумів, якими мудрими були його слова!
Так часто буває, людина чіпляється за старе до останнього, боячись змін більше, ніж звичних проблем і смутку.
А зміни, з чого б вони не починалися, завжди приносять хороше. Особливо, коли людина готова це побачити і прийняти!
За матеріалами cluber.com.ua